• Чому міграційна служба не виконує рішення суду про надання вірменському хлопцеві українського громадянства?

    Стаття 7 Закону України «Про громадянство України» містить пункт, де сказано, що громадянином нашої держави може бути особа, котра (цитуємо) «народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України».

    Про цей пункт вітчизняного законодавства ми згадали невипадково. Річ у тім, що наша держава стала другою батьківщиною для багатьох іноземців, значну частину яких завжди становили вірмени. Як стверджує онлайн-енциклопедія Вікепедія, «вірменське населення в Україні, майже подвоїлося з моменту розпаду СРСР, багато в чому через нестабільність на Кавказі, зокрема через Карабаський конфлікт». Саме після цих сумнозвісних подій свого часу в Україну приїхала, шукаючи прихисток, і молода тоді вірменська сім’я  Манукян.

    Певно, сподіваючись згодом повернутися в рідні краї, молоді люди не поспішали міняти громадянство, час від часу відвідували свою батьківщину. Але з народженням у 1995 році сина Карена все змінилося. В Україні, зокрема в Ужгороді, Манукяни звели будинок. Та офіційно оформити його на власне прізвище їм не вдається й досі – на заваді постійно стають бюрократичні перепони, влаштовані міграційною службою, яку понад 20 років в обласному центрі Закарпаття очолює Ігор Михайлишин.

    Свого апогею ця незрозуміла ситуація почала набирати, коли синові Манукянів виповнилося шістнадцять, і хлопець хотів отримати внутрішній паспорт громадянина України.  Тоді він уперше довідався, що важливий пункт процитованого вище закону в Ужгороді просто не діє. Принаймні так можна пояснити причину відмови видати Каренові документ, який посвідчує його громадянство і особу.  З негативними наслідками цієї відмови хлопчина зіткнувся буквально через рік, коли, склавши успішно ЗНО, мав намір вступити до Ужгородського національного університету. Без паспорта його, зрозуміло, не прийняли до українського вишу.

    Тоді вже Манукяни звернулися по допомогу в суд. Тричі суди підтверджували, що на момент народження Карена (в 1995 році) його батьки проживали на території України законно, є документи, що засвідчують це. Також хлопець закінчив в Ужгороді школу. Одне із судових рішень пройшло апеляцію, касацію. Водночас  суд зобов’язав міграційну службу повторно розглянути  звернення Карена Манукяна про отримання громадянства  і визнало незаконним попередні рішення ГУ ДМС. Але де там…

    Міграційна служба в особі Ігоря Михайлишина знаходила щоразу нові підстави, щоб відмовити вірменському хлопцеві отримати довгоочікуване громадянство, стати нарешті повноправним ужгороцем і отримати прописку в будинку, зведеному його родичами. То Манукяни не постійно проживають в Україні, то потрібні докази, що хлопець не є громадянином Вірменії, то він вже повнолітній, тому не може претендувати на громадянство за народженням. Парадокс та й годі. Щоразу нові відмовки Ігоря Михайлишина.

     

    «У мене є майно,- із сумом констатує хлопець, – однак офіційно  я не маю нічого».

    Судячи зі слів Карена, його батьки неодноразово особисто зверталися до Ігоря Михайлишина. Чиновник  пояснював, мовляв, для досягнення мети їм потрібно з сином виїхати у Вірменію, щоб хлопець отримав вірменське громадянство, а після повернення звертатися знову в міграційну службу і   тільки тоді через 5 років можна буде нібито претендувати на українське громадянство. Керівник ГУ ДМС навіть пообіцяв посприяти цьому і  направив у Київ листа, правда, в ньому чомусь повідомляв, що батьки Карена незаконно проживають на території України. Щодо рішення апеляційного суду, то воно для  чиновника просто не має ніякої законної сили. Михайлишин чекає на касацію. Мовляв “ще Верховний чи Європейський суди таки визнають це рішення неправомірним”.

    Що за мету переслідує пан Михайлишин,  гаряче прагнучи за будь-яку ціну не допустити визнання сина вірменських батьків громадянином України? Якнайменше таке завзяття наштовхує на думку про ціну питання.

    Можливо, вона просто не відповідає «апетитам» одного з найбагатших людей краю, хто давно вважає міграційну службу своєю вотчину, хто сам по вуха «в пуху». Про що свідчить ще свіжий скандал із з’ясуванням факту про наявність чеського посвідчення водія і чеського підприємництва. Можливо… Відповідь на ці запитання належало б дати компетентним органам. Але вони чомусь мовчать.

     

     

     

     

     

    Facebook Comments

Leave a reply.